Добавлено: 10 янв 2017, 15:55
Это... тут вроде как про музыку. Дал бы ссылку но на это пол дня уйдёт. Тема в Общем про поэзию что ли.
Страница 330 из 340
Шекспир... сонет 25
Добавлено: 14 янв 2017, 22:41
Новая Пушкинская премия 2016 года
Добавлено: 16 янв 2017, 08:33
15.Новые переводы сонетов Шекспира, которые были написаны 400 лет назад.
Проблема, с которой я столкнулся в процессе перевода: некая противоестественная логика в последовательности сонетов. В связи с этим я допустил довольно радикальное предположение. Исходной точкой послужили финальные сонеты. 154-й является переводом с латыни, из Маркиана Схоластика, 153-й — развитием того же сюжета Маркиана, но с вкраплением элементов авторской обработки. Невозможно помыслить, что таков финальный аккорд едва ли не самого знаменитого стихотворного цикла в истории. Куда естественнее предположить, что это — ранние школярские опыты. Предположение подтверждается еще и тем, что в финале цикла автор молод, а в самых первых сонетах — жалуется на приближение старости и упадок сил. Логичный вывод: сонеты попросту были опубликованы в обратной последовательности. Если речь впрямь идет о выкраденной шкатулке, то самые ранние опыты (вообще автором к печати не предназначавшиеся) лежали на самом дне. А издатель Торп попросту опубликовал стопку листов в том виде, в каком они попали к нему в руки. Тогда естественно рассматривать цикл в обратной последовательности.
Виктор КУЛЛЭ
Когда я думаю, что всякий рост
прервётся — сколь ни совершенен
плод;
что мир — лишь сцена,
где по воле звезд
спектакль непредсказуемый идет:
людей, как и растенья, власть небес
то поощрит, то сгубит без труда.
Едва расцвел — и тотчас же исчез,
забылся, не оставив и следа.
Непостоянству мира смертный
враг —
та молодость, которой ты богат.
Чтоб ясный полдень погрузить
во мрак,
вступили в сговор Время и Распад.
Любя, я с Временем вступил в войну:
оно тебя ограбит — я верну.
Re: Новая Пушкинская премия 2016 года
Добавлено: 16 янв 2017, 10:40
25 СОНЕТ
Пусть прихотью созвездий знаменит
другой. Ему — рукоплесканий шквал.
А я безвестен. Славы путь закрыт —
иную радость для себя познал.
Любимцы государей — как цветы
календулы: коснется солнца свет —
раскроются. Но гибельность тщеты
в том, что оно нахмурится — их нет.
Могучий воин, чьим победам счет
утрачен, — поражение познав,
былые подвиги перечеркнет,
лишится славы и законных прав.
Люблю. Любим. И в этом —
благодать:
любви у любящего не отнять.[/color]
Re: Новая Пушкинская премия 2016 года
Добавлено: 16 янв 2017, 11:16
64 СОНЕТ
Я видел: время варварской рукой
крушит веков ушедших гордый вид,
ровняет башни мощные с землей.
И бронза перед ним не устоит.
Я видел: океанская волна
терзает сушу как голодный зверь,
и море обнажается до дна —
приростов не бывает без потерь.
Я видел смуту, зревшую в стране,
безумцев, приближавших свой уход, —
и зрелище руин сказало мне,
что Время алчное любовь пожрет.
Смерть не страшна —
я вскоре встречусь с ней.
Мысль, что умрет любовь, —
куда страшней.
Цитаты Шекспира
Добавлено: 16 янв 2017, 17:28
25 вечно актуальных цитат Уильяма Шекспира
Ворона грязью перемажет крылья —
Никто и не заметит всё равно,
А лебедь, несмотря на все усилья,
Отмыть не сможет с белизны пятно…
Добавлено: 20 янв 2017, 22:29
"Цвірінь! Цвірінь" – горобчик ямбом:
Люблю я ритміку таку…
А захід сонця – мов троянда,
Що розцвіла у квітнику.
Аж мліє теплий вечір літній:
Сідає сонце. Довша тінь…
Горобчик тішиться привітним,
Невтримно-радісним "Цвірінь!"
Чого іще душі бажати,
Коли сповна тепла і втіх?
А вечір ходить коло хати,
Немов засватаний жених:
На грудях – сонячна троянда.
Жде наречену – в зорях ніч.
"Цвірінь" – горобчик ніби ямбом
Йому наспівує й мені.
Неначе в світі мирно-мирно:
Не плачуть вдови й матері.
І мов з роботи я дружину,
Жде вечір ніч під спів – "Цвірінь!"
Та жодних див знов на екрані:
У чорнім – мама і вдова.
І захід сонця – ніби рана:
Той, що трояндним видававсь.
(с) Іван Левченко
Люблю я ритміку таку…
А захід сонця – мов троянда,
Що розцвіла у квітнику.
Аж мліє теплий вечір літній:
Сідає сонце. Довша тінь…
Горобчик тішиться привітним,
Невтримно-радісним "Цвірінь!"
Чого іще душі бажати,
Коли сповна тепла і втіх?
А вечір ходить коло хати,
Немов засватаний жених:
На грудях – сонячна троянда.
Жде наречену – в зорях ніч.
"Цвірінь" – горобчик ніби ямбом
Йому наспівує й мені.
Неначе в світі мирно-мирно:
Не плачуть вдови й матері.
І мов з роботи я дружину,
Жде вечір ніч під спів – "Цвірінь!"
Та жодних див знов на екрані:
У чорнім – мама і вдова.
І захід сонця – ніби рана:
Той, що трояндним видававсь.
(с) Іван Левченко
Добавлено: 25 янв 2017, 08:20
ВСЕХ поздравляю с Днем Студентов!
Ну и, конечно, вспомним Владимира Высоцкого...
И с тобой гуляют вместе все студенты...
Добавлено: 25 янв 2017, 11:14
Добавлено: 25 янв 2017, 11:37
Риси твої далекі від симетричності спокою.
В жерлі першого дотику перші вогні нестримані.
Рука потерпає в захваті, а далі стає жорстокою.
Мої оборонці втрачені, і голови їм постинані.
Напруженим тіла вигином від них відвертаюсь
з відчаєм.
В зіницях дитинно розширених рештки жалоби
прости мені.
Пальці наші сплітаються перед грозою освідчення.
Тихо. Тільки у грудях б’ються впіймані окуні.
Темно. В долонях ночі коптить маленька свічечка.
Риси твої далекі від симетричності спокою.
Ірина Старовойт, «Гронінгенський рукопис»
В жерлі першого дотику перші вогні нестримані.
Рука потерпає в захваті, а далі стає жорстокою.
Мої оборонці втрачені, і голови їм постинані.
Напруженим тіла вигином від них відвертаюсь
з відчаєм.
В зіницях дитинно розширених рештки жалоби
прости мені.
Пальці наші сплітаються перед грозою освідчення.
Тихо. Тільки у грудях б’ються впіймані окуні.
Темно. В долонях ночі коптить маленька свічечка.
Риси твої далекі від симетричності спокою.
Ірина Старовойт, «Гронінгенський рукопис»
Добавлено: 25 янв 2017, 12:03
Нам так хотелось воздуха свободы, что мы открыли настежь окна ВЕТРУ перемен. И нас просквозило.(с)
Добавлено: 04 фев 2017, 16:20
***
А це така любовна гра:
кружіння, дзеркало і промінь.
Ти все одно підеш за грань,
у чистий спомин, чистий спомин.
Кружіння! Ніби й неспроста
миттєвий дотик (диво стику!) —
на луг життя і живота
покласти б руку, теплу й тиху…
Ми надто близько — марний знак,
той запах Єви — не інакше!
Ми двоє в дзеркалі, однак
усе не так і все не наше.
Бо вийду із дзеркальних меж —
розвалиться хистка будова.
Ти в чистий спомин перейдеш:
слонова кість, роса медова.
Юрій Андрухович
А це така любовна гра:
кружіння, дзеркало і промінь.
Ти все одно підеш за грань,
у чистий спомин, чистий спомин.
Кружіння! Ніби й неспроста
миттєвий дотик (диво стику!) —
на луг життя і живота
покласти б руку, теплу й тиху…
Ми надто близько — марний знак,
той запах Єви — не інакше!
Ми двоє в дзеркалі, однак
усе не так і все не наше.
Бо вийду із дзеркальних меж —
розвалиться хистка будова.
Ти в чистий спомин перейдеш:
слонова кість, роса медова.
Юрій Андрухович
Добавлено: 10 фев 2017, 15:53
В голові у дівчинки відблиски золоті.
На зап’ястях дзвіночки, метелики в животі,
на подвір’ї великі, вологі багряні квіти.
В снах у неї щоночі закінчується війна,
і коли стихає пострілів зла луна
всі до одного живі повертаються звідти.
За вікном у дівчинки зруйнований гастроном,
і тумани зранку, ніби розведеним молоком,
заливають вирвані з коренем качелі і паркомати.
У кишенях в неї всі сусідські ключі,
і дрібні монети, котрі розсипаються, дзвенячи,
коли вона темними сходами у підвал спускається спати.
Що її тримає – стрічечки й ланцюжки,
фотографії, на котрих іще молоді батьки,
глибина коріння в пам’ять, в минулого теплу шкіру.
І голуби, як янголи, злітаються до її вікна,
і старанно береже її все те, що береже вона,
все, у що вона так безнадійно вірить.
(с) Катерина Бабкіна
На зап’ястях дзвіночки, метелики в животі,
на подвір’ї великі, вологі багряні квіти.
В снах у неї щоночі закінчується війна,
і коли стихає пострілів зла луна
всі до одного живі повертаються звідти.
За вікном у дівчинки зруйнований гастроном,
і тумани зранку, ніби розведеним молоком,
заливають вирвані з коренем качелі і паркомати.
У кишенях в неї всі сусідські ключі,
і дрібні монети, котрі розсипаються, дзвенячи,
коли вона темними сходами у підвал спускається спати.
Що її тримає – стрічечки й ланцюжки,
фотографії, на котрих іще молоді батьки,
глибина коріння в пам’ять, в минулого теплу шкіру.
І голуби, як янголи, злітаються до її вікна,
і старанно береже її все те, що береже вона,
все, у що вона так безнадійно вірить.
(с) Катерина Бабкіна
Добавлено: 10 фев 2017, 17:33
...
Добавлено: 11 фев 2017, 02:21
Как причудливы чувства на грани
Этой жизни на грани игры.
Будто яд, растворяясь в стакане,
Нам сулит неземные миры.
Отчего неизвестное манит?
Ярких радуг мерцают шары
И данайцы готовят дары.
***
Создать себя — всегда познать себя.
Познать себя — всегда создать себя.
Я пережил, и говорю вам — пытка.
Но нам дана всего одна попытка.
H. Александров
Этой жизни на грани игры.
Будто яд, растворяясь в стакане,
Нам сулит неземные миры.
Отчего неизвестное манит?
Ярких радуг мерцают шары
И данайцы готовят дары.
***
Создать себя — всегда познать себя.
Познать себя — всегда создать себя.
Я пережил, и говорю вам — пытка.
Но нам дана всего одна попытка.
H. Александров
Добавлено: 12 фев 2017, 18:48
СЕРАЯ ЗОНА
Все герои в тайных списках запрещённых.
Разрешается идти на подвиг, но
На Донбассе не должно быть Пугачёвых
И Чапаевых быть тоже не должно.
И впадают наши витязи в немилость.
Им вручают на погибель ордена,
Чтобы в русскую борьбу за справедливость
Вдруг не вылилась Донбасская война.
Мы-то думали, что будет без обмана.
Но, стараясь, чтоб на крови не упасть,
Власть ведёт свою политику кармана,
Ведь она – олигархическая власть.
И хоть мы ещё хребты ломаем бедам,
Но, бывает, даже в самый ясный день –
На грядущую народную победу
Наползёт олигархическая тень.
То с России наползёт, то – с Украины
И затянет серым сумраком Донбасс.
И опять среди своих ударом в спину,
Как опору, выбьют лучшего из нас.
И сомкнутся вновь ряды народной силы.
Но, какой бы новый смертник не восстал,
В серой зоне Украины и России
Будет править не герой, а – капитал.
Леонид Корнилов.
11.02.17 г.
Все герои в тайных списках запрещённых.
Разрешается идти на подвиг, но
На Донбассе не должно быть Пугачёвых
И Чапаевых быть тоже не должно.
И впадают наши витязи в немилость.
Им вручают на погибель ордена,
Чтобы в русскую борьбу за справедливость
Вдруг не вылилась Донбасская война.
Мы-то думали, что будет без обмана.
Но, стараясь, чтоб на крови не упасть,
Власть ведёт свою политику кармана,
Ведь она – олигархическая власть.
И хоть мы ещё хребты ломаем бедам,
Но, бывает, даже в самый ясный день –
На грядущую народную победу
Наползёт олигархическая тень.
То с России наползёт, то – с Украины
И затянет серым сумраком Донбасс.
И опять среди своих ударом в спину,
Как опору, выбьют лучшего из нас.
И сомкнутся вновь ряды народной силы.
Но, какой бы новый смертник не восстал,
В серой зоне Украины и России
Будет править не герой, а – капитал.
Леонид Корнилов.
11.02.17 г.
Добавлено: 04 мар 2017, 19:36
Обглоданный февраль лежит под батареей
А на его костях орёт блохастый март,
В предчувствие любви, войны и гонореи
Вздымая, точно хвост, потрёпанный штандарт.
Он порван в лоскуты - скула, загривок, уши;
Заштопанные швы - парша и киноварь
Он - жалок и велик, он никому не нужен
И на его призыв спешит любая тварь.
Он сдохнет, как герой, врагу вцепившись в горло
Отсавив по себе похмелье и котят.
а понебу в зенит торжественно и гордо
Как журавлиный клин, собаки полетят.
(с) Светлана Ширанкова
А на его костях орёт блохастый март,
В предчувствие любви, войны и гонореи
Вздымая, точно хвост, потрёпанный штандарт.
Он порван в лоскуты - скула, загривок, уши;
Заштопанные швы - парша и киноварь
Он - жалок и велик, он никому не нужен
И на его призыв спешит любая тварь.
Он сдохнет, как герой, врагу вцепившись в горло
Отсавив по себе похмелье и котят.
а понебу в зенит торжественно и гордо
Как журавлиный клин, собаки полетят.
(с) Светлана Ширанкова
Добавлено: 20 мар 2017, 02:40
Ярким мартовским солнцем ошпаренные,
Тают снега, обнажая кучки гамна...
Опять я встречаю сопливый Март
с гриппом и температурою!
Тают снега, обнажая кучки гамна...
Опять я встречаю сопливый Март
с гриппом и температурою!
Добавлено: 20 мар 2017, 02:53
Карма Тани,в марте плачет.
наступив в говно собачек.
сопли Танечка утрет
и говняшки оботрет.
наступив в говно собачек.
сопли Танечка утрет
и говняшки оботрет.